Дмитро Джміль

  • 22 декабря 2016 08:44:10

Дмитро Джміль: «Неважливо що ти робиш, важливо як ти це робиш. Роби те, від чого отримуєш радість»


Закарпатець Дмитро Джміль потрапив до Книги рекордів України, він пробіг 1000 кілометрів з Ужгорода до Києва. Під час забігу Дмитро разом з командою «Safeintrip» відвідував дитячі будинки, центри реабілітації і т.д. Це сильний атлет і неймовірно цікава людини. Тож, читайте його історію.




1. Коли Ви почали бігати?

Скоріш за все в дитинстві, як тільки навчився ходити. А якщо серйозно, то коли завершив займатись народними танцями, де провів більшу частину свого життя — 20 років. Я відчував, що створилась якась «пустота», яку потрібно було чимось «наповнити», бо не відвідував більше репетицій, не виступав на концертах, і з друзями по колективу вже не був такий тісний зв’язок. Спочатку я почав активно ходити в туристичні походи по Карпатам. Полюбляв крутити велосипед на довгі дистанції. Потім зацікавився альпінізмом і відвідав Кавказ. В основному намагався проводити вільний час на природі. І якось взимку катаючись на лижах в Карпатах, познайомився з хлопцями, які запропонували прийняти участь в пригодницькому екстрім марафоні, який включав в себе елементи орієнтування, біг, велосипед, пішохідний туризм, скелелазіння, плавання. От відтоді все й «закрутилось»


2. Коли відбулися Ваші перші змагання?

Я «підписався» прийняти участь в перших змаганях, що проходили поблизу Львова. Дистанція була заявлена 80 км. Досвіду в мене взагалі не було. На той час, максимум, що я міг пробігти нон-стоп 10—15 км. Ми ж з напарником спромоглись подолати тільки 60 км і звісно зійшли з дистанції. Хоча я «стер» добряче свої ноги, і останні 10 км для мене були справжнім адом, бо шкіра на стопах від довгого перебування в мокрих шкарпетках була настільки чутливою, що боляче було робити кроки (тоді ще я не знав про «чудо» мазь — «Вазелін»). Але формат такого роду змагань мені сподобався, і я почав тренуватись до наступних, які на той час проводились по всій території України (Крим, Харків, Київ, Дніпропетровськ, Карпати, тощо).


3. Що змушує Вас бігати?

Напевно, що сам біг


4. Коли Ви вирішили зробити біг невід’ємною частиною свого життя?

Отримавши певний досвід в пригодницьких перегонах або екстрім марафонах, відчував, що саме від бігу отримую насолоду. Тому поступово вибирав змагання де домінував біг а не велосипед. Так я познайомився з такою біговою дисципліною, як трейловий біг. А дізнався від Шури Олівсона, який вперше проводив такого роду змагання в Україні. І відтоді по цей час я почав активно бігати в гірській місцевості. Тепер розумію, що став реально залежним від бігу, як наркоман, в хорошому розумінні.




5. А чому так? 

Тому що біг надає свободу, і під час бігу на самоті ми акумулюємо енергію, яка нас надихає на нові ідеї та цілі.


6. Яка Ваша улюблена дистанція і чому?

Зазвичай це ультра дистанції за 42км. Саме довга дистанція надає тобі більше часу заглибитись в себе. Можна провести паралель з медитацією.


7. Яке Ваше улюблене місце для бігу? Чим воно особливе?

Нарізі, мешкаю в селі у батька за 23 км від Ужгороду. Тут і бігаю по гіським лісам. Отримую неймовірну насолоду, бо бігових маршрутів настільки багато, що «не приїдаються». Раз в тиждень ми з товаришом Віктором Свириденком, робимо вилазки кудись глибше в Карпати. Маршрут узгоджуємо наперед. Але якщо говорити про енергетичні місця, то звісно район Лумшор. Концентрація водопадів, гірських озер, мінеральної води, стежок. Лумшори — високогірне тупікове село в горах. Тут я працював більше року кочегаром в дуже цікавому місці і звісно бігав. Розташування села дозволяло вибігати на три основні локації — гора Полонина Рівна (1480м), Лютянська Голиця (1375м), Мала Лютянка (1184м).


8. Що Вас надихає до нових звершень?

Єнергія, яку я накопичую під час бігу, подорожі.


9. Яке Ваше улюблене висловлювання про біг?

Неважливо що ти робиш, важливо як ти це робиш. Роби те, від чого отримуєш радість.


10. Чи дотримуєтесь Ви особливої дієти? Розкажіть про свій раціон перед змаганнями?

Взагалі дієтами ніколи не заморачувався. Намагаюсь дотримуватись правила, якого вичитав в книзі одного закарпатського мудреця  Андрія Ворона — зменшити споживання мучного, жирного та солодкого. З мучним та жирним проблем не має, а от солодке поки дуже сильно спокушає. Основний раціон — каші, овочі та фрукти. Від м’яса я відмовився. Кожен має дійти до своєї дієти сам, головне вічувати свій організм. Також полюбляю робити «енергетичні батончики» — перемелені сухофрукти (яблука, груші, курага, ізюм, фініки тощо) та горішки (грецький, фундук, арахіс, насіння соняшника та дині) заправлені медом. На довгі дистанції саме те. Навіть назву дав — «Вибух трав».


11. Яким досягненням Ви пишаєтесь?

Всіма одночасно, які я здобув, і в той же момент ніякими. Думаючи про те, що було і буде, не дає відчуваєш радості. Треба насолоджуватись моментом ТЕПЕР.


12. Чи відчуваєте Ви підтримку своїх близьких?

Звісно. Їхня підтримка надихає, мотивує і формує тебе, як особистість. А однодумців у нас достатньо.




 
Залишити відгук ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.